Е. Плужник из сборника Дни 1926 и др. с украинского

Е. Плужник из сборника Дни 1926 и др. с украинского

Евгений Павлович Плужник (рус. Евгений Павлович Плужник, 14 декабря 1898 Кантемировка, Богучарский уезд, Воронежская губерния, Российская империя — 2 февраля 1936 Соловецкий лагерь особого назначения, Соловецкие острова, РСФСР, СССР) — украинский поэт, прозаик, драматург, переводчик, лексикограф .

Оригинал:
* * *
У дужих дні — немов слухняна глина,
Покірна волі й пальцям різьбаря;
А я схилюсь тихенько на коліна,—
Шумуйте, днів розбурхані моря!

Але не гнів, не заздрість і не втома
(Благословенний шлях, що ним іти!),—
Якась нова, словам ще не відома,
Солодка мука здійснення мети!

Хай іншим дні прозорі і покірні,
Нехай я сам покірний дням моїм!..
… О днів прийдешніх обрії безмірні,
О тишина моїх маленьких рим!

Мой перевод:
* * *
У сильных дни — словно послушная глина,
Покорная воле и пальцам резчика;
Я встаю на колени у края почина, -
У моря, взбудораженного всплесками!

Но гнев, а не зависть и не усталость
(Благословен путь, что наметить успели!) -
Какая-то новая, неизвестная сладость,
Солёная мука осуществления цели!

Пусть и другим дни будут также покорны,
Пусть я сам буду покорен дням моим! ..
… Горизонты дней грядущих желания полны,
В тишине стихов моих и маленьких рифм!


01.12. 14-00

Оригинал:
* * *
Майже рік сиджу, мов кріт, на хуторі.
Вже й листів твоїх не відбираю.
Інколи копаюся у Мутері
Та в пікет з одним знайомим граю.

От книжок коли б хоч з пуд одержати!
Все ж не Мутер цей! Та карт колоду...
Тихий я. Навіть не знаю, де вже ти...
Відчинив я осені господу!

Мертвий я. Це добре, ясно відаю.
Та і як, скажи, себе одуриш!
А проте живу. Журюсь, обідаю...
О,— болить мені, єдина! Чуєш?

Мой перевод:
* * *
Почти год сижу, как крот, на хуторе.
Уже и писем твоих, не отбираю.
Иногда копаюсь в "Мутери",
И в пикет с одним знакомым играю.

Вот книг если б хоть с пуд получить!
Все же не "Мутер" этот! И карт колода ...
Тихий я. Даже не знаю, где уж ты ...
Открыта осени природа...

Мертвый я. Это я хорошо, ясно знаю.
Себя не обманешь, враньё не напишешь.
Тем не менее живу. Мучаюсь, понимаю...
Больно мне, единственная! Слышишь?


01.12.2019 14-20

Оригинал:
* * *
На поле вийшов — зомлів:
Колос від колосу — чверть!
Висохло серце землі,
Кров'ю наповнене вщерть!

Кинув безсиле — агов!
Тільки луна, ні душі!
Вигадки ранку мого
Смуток вечірній здушив!

Поле, і місто, і я —
Море моєї рідні!—
Хто з нас хоч хвильку стояв
Справді над мукою днів?

Мой перевод:
* * *
В поле вышел я — упал замертво:
Колос от колоса — на четверть!
Высохло сердце земли, замерло,
Кровью наполнено. Шаманит ветер!

Бросил бессильно: — "Эй-ого!"
Только эхо, и ни души...
Выдумку утра моего
Голос по вечеру задушил!

Поле, и город, и я -
Море горя родни моей...
Кто из нас хоть минутку стоял
Над этой мукою дней?


01.12 2019 14-30

Оригинал:
* * *
Папірос кому! Папіроси!
Шльоп! ляп! по калюжі… Коробок у руках.
Це ж хто не зовсім босий,—
На візниках!

Саме отут на розі
Перша упала за волю кров...
Припасайте по змозі
Хліба та дров!

Бились, як леви, матроси!
З ними татусь!
А тепер — без руки...
Папірос кому! Папіроси...
Сірники...

Мой перевод:
* * *

Папирос кому! Папиросы!
Шлёп! ляп! по луже… Коробок в руках.
Это тем, кто не совсем бОсый,
На колёсах, на возах!

Тут — на углу тревожности
Первая упала за свободу кровь...
Запасайте по возможности
Хлеба и дров!

Бились, как львы, матросы!
С ними отечество!
А теперь — без рук-ног — покалечены...
Папирос кому! Папиросы...
Обезличенным спички...


01.12.2019 15-30

Оригинал:
* * *
Розпочинає дні гудок о шостій,
Коли роси ще вітер не допив,
А там, вгорі, такі ясні і прості,
Пливуть рожеві зграї голубів...

Ще пішоходи холодком укриті,—
На передмісті десь ірже лоша...
І хочеться сказати кожній миті:
Не поспішай!

Але вже в'ється порох над базаром,
І синьоокий ранок мов засліп...
І закиплять, я знаю, незабаром
Купівля й продаж — боротьба за хліб!

І я іду, щоб десь продати м'язи,
Ще від учора стомлені напів...
І гаснуть, бліднуть відблиски топазів
На крилах голубів...


Мой перевод:
* * *

Начинает день гудок в шесть,
Когда росу ещё ветер не дОпил,
А там, наверху, голубей не счесть,
Плывут розовые облака высокие ...

Еще пешеход холодком укутан, -
В стогу сонный жеребенок лежит...
И хочется сказать каждой минуте:
Не спеши!

Но уже вьётся пыль над базаром,
В лучах утра я будто ослеп ...
И закипит скоро страда не задаром -
Покупка-продажа — борьба за хлеб!

И я иду где-то продать силы,
Себя вчерашнего утомленного бледней...
И гаснут, блики топазов красивых
На крылах голубей ...


01.12.2019 15-50

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Одірвались від днів слова,
В'януть собі по книжках, а у днях —
мов у темному лісі!
Радість у мене нова:
Дощ осінній по стрісі.

Брешете ви, кому ясно усе!
Перед мрією всі ми ниць!

Дні! який це музей
Дрібниць!

1926


Мой перевод:

* * * Из сборника «Дни»

Оторвались от дней слова,
Вянут себе по книгам, а в днях -
как в тёмном лесу!
Радость у меня своя:
Дождь — осенний плясун.

Врёте вы, кому ясно всё!
Перед мечтой всяк чужой — ничей!
Возок крутит своё колесо
в музей мелочей!


01.12.2019 16-00

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Там, де полягли вони за волю,
Буряки тепер для цукроварні.
І не треба слів. Не треба болю.
— Іншим дні прозорі, тихі, гарні.

Скінчено. Записано. І крапка.
— Спочивайте, стомлені над міру!—
… Розгортає знов іржава сапка
Землю, від утоми сіру.
1926


Мой перевод:

* * * Из сборника «Дни»


Там, где полегли они за свободу,
Свекла для сахарного завода.
И не надо слов. Не надо боли.
— Другие дни пришли, тихие — не более.

Кончено. Записано точь-в-точь кратко.
— Отдыхайте, утомленные излишне, -
… Взборонит снова ржавая тяпка
Землю усталую в борозды пышные.


01.12.2019 16-10


Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Зціпив зуби. Блідий-блідий!
За байраком село палало.
Хтось прикладом у спину,— йди!
— Вас чимало!

Сухо чмихнув старий наган
(Перша нота нової гами...)
Надвечірній лягав туман
Над житами.

Хтось один засвистав матчиш.
На тачанки!— й шукай, де знаєш!
Поле, поле!
Чом ти мовчиш!
— Не ридаєш?

1926


Мой перевод:

* * * Из сборника «Дни»

Стиснул зубы бледный один.
За оврагом селО горело...
Кто-то прикладом в спину: — иди!
— много вас беглых!

Сухо фыркнул старый наган
(Первая нота нервной дрожью...)
Предвечерней ложился туман
Над рожью.

Кто-то спешно просвистел как стриж:
— На тачанки! И ищи, где знаешь...
Поле, поле!
Почему ты молчишь!
— не рыдаешь?


01.12.2019 16-25


Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Ще в полон не брали тоді,—
Приліпили його до стовпа...
На землі, від крові рудій,
Кривава ропа...

А він був молодий такий!
Цілував, мабуть, гаряче...
Довго, довго йому круки
Випивали світло з очей!

А тепер там зійшов полин.
Телеграфні стовпи...
Загубився селянський син,—
Відробив!

Мой перевод:

* * * Из сборника «Дни»

Ещё в плен не брали тогда, -
Пригвоздили к столбу. Стой...
На земле крови борозда,
Кровавый гной...

А он был молодой такой!
Целовал, пожалуй, их горячей ...
Долго, долго ворон седой
Выпивал свет из глаз… ручей!

А теперь там взошла полынь.
Телеграфных нитей столбы ...
Был загублен крестьянский сын, -
Отработал дитя судьбы.


01.12.2019 17-40

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Притулив до стінки людину,
Витяг нагана...
Придивляйсь, дітлоха, з-за тину,—
Гра бездоганна!

Потім їли яєшню з салом,
До синців тисли Мотрі груди...
О, минуле! Твоїм васалам
І в майбутньому тісно буде!

Мой перевод:

* * * Из сборника «Дни»

Прижмут к стене человека, пленя,
Извлекают наган беспечно...
Смотри, дитя, из-за плетня, -
Игра безупречна!

Потом едят яичницу с салом,
До синяков жмут женские груди ...
О, прошлое! твоим вассалам
И в будущем тесно будет!


01.12.2019 17-50


Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Впало — ставай до стінки!—
Сперся плечем на ганок...
Тільки й згадав: у жінки
Грошей нема на ранок.

І ні жалю, ні болю.
Бачив — нагана наставив...
Ніби виконував ролю
В нецікавій виставі.

Тільки й думок — на ранок
Хліба нема у жінки...
Ганок.
Труп біля стінки.

1926

Мой перевод:
* * * Из сборника «Дни»

Устало: — Становись к стенке,-
Опёрся плечом о крыльцо...
Вспомнил у жены в застенке
Припрятано было кольцо.

И ни жалости, ни боли.
Наган его — знак к могиле...
Будто привычные роли
В наскучившем водевиле.

Только и мыслей — утром
Хлеба нет у жены, кольцо...
Крыльцо.
У стенки — трупы.


01.12.2019 18-10

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Я — як і всі. І штани з полотна...
І серце моє наган...
Бачив життя до останнього дна
Сотнями ран!

От! І не треба ніяких слів!—
За мовчанням вщерть зголоднів.
Зійде колись велетенський посів
Тишею вірних днів!

Ось і не треба газетних фраз!
— Біль є постійно біль!—
Мовчки зросте десь новий Тарас
Серед кривавих піль!

1926

Мой перевод:
* * * Из сборника «Дни»

Я — как и все. И штаны с полотна...
И сердце моё наган...
Видел жизнь до последнего дна
Сотнями ран!

Вот! И не надо никаких слов, -
Молчание голодней!
Взойдёт семя вселенских снов
Тишиной верных дней!

Вот и не надо газетных фраз!
— Боль… не бывает больней! -
Молча вырастет где-то новый Тарас
Средь кровавых полей!


01.12.2019 18-20

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Я знаю:
Перекують на рала мечі.
І буде родюча земля —
Не ця.
І будуть одні ключі
Одмикати усі серця.

Я знаю!
І буде так:
Пшеницями зійде кров,
І пізнають, яка на смак
Любов.
Вірю.

1926

Мой перевод:
* * * Из сборника «Дни»

Я знаю:
Перекуют на орала мечи.
Земля плодородная будет -
Не та.
И будут одни ключи
Отпирать все сердца.

Я знаю!
И будет так:
Пшеницей взойдет кровь,
И узнают, какая на вкус
Любовь.

Верю.

01.12.2019 18-25

 

 

Не забывайте, нажав кнопку "Мне нравится" вы приглашаете почитать своё произведение 10-15 друзей из "Одноклассников". Если нажмут кнопку и они, то у вас будет несколько сотен читателей.

+5
19:09
11
RSS
Нет комментариев. Ваш будет первым!
|